Письменники-ювіляри 2012року Павло Прокопович Глазовий (1922-2004р. р.)

Сміху іскорки ясні...
Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді народний улюбленець Павло Прокопович Глазовий.
Пошуковцем посад, звань, нагород ніколи не був. Народна шана - це передовсім природне відлуння на добро, яке ніс Павло Глазовий у світ...
Павло Прокопович — український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
Заслужений діяч мистецтв України, лауреат премій ім. Остапа Вишні, П. Сагайдачного, І. Нечуя-Левицького, Наталі Забіли, поет-сатирик Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелєватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950—1961 рр. — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».
Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, що ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала тепла усмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках - наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Павло Глазовий створив у своїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь - справжніми. Котрі, то на жаль, то на радість, втілюють риси, характерні для свого часу і свого народу.
У гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості: духовні, моральні, етичні й побутові...
Про все це автор веде мову з усмішкою, іронією, часом легким сарказмом (гуморист!). Але ширше й важливіше - з великим і щирим уболіванням за людину. Її життя, мову, Батьківщину... З гарячими думками про майбутнє: чи збережуть українці своє рідне - слово, культуру, пам'ять, звичаї?
Ці тривоги чим далі сильніше переймали письменника, поставали у нових і нових віршах. Він поспішав і - встиг! Останнє десятиліття стало прощальним злетом. Благословенна доля берегла пам'ять, талант, гострий розум, зацікавлення до сущого навколо - і до останніх днів на землі.
На тексти гуморесок Павла Глазового композитори (зокрема П.Андрійчук) написали пісні. Пісні на його тексти виконують веселий дует "Бузина" та Заслужений ансамбль пісні "Дарничанка".
Його твори із задоволенням виконують майстри слова, народні артисти Анатолій Литвинов, Анатолій Паламаренко, Ніла Крюкова, Григорій Булах, Борис Харитонов, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови.
Павло Глазовий - найулюбленіший український "сміхотерапевт " нашого часу. Його твори запалюють радісним клекотанням і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового - гірка й прекрасна правда про нас самих.
З великим задоволенням вивчають твори цього письменника учні і нашої школи. Серед них є талановиті виконавці гуморесок письменника: Янцевич В. (9-А), Мельник Р.,Руденко В. (6 кл.), Проценко В., Андрійчук А., Ружков А. (8 кл.) Їхні неповторні виступи на шкільних заходах доводять, що гуморески Павла Глазового залишаються актуальними для сучасників.
Вісімдесятидволітній мудрець (не лише письменник, а й великий читач з назавжди для душі обраним Шевченком) Павло Прокопович пам'ятав усе життя:
Раз добром зігріте серце
вік не прохолоне...
Нехай ці слова завжди звучать услід добрій пам'яті про нього, хай вплітаються у них «сміху іскорки ясні», які Павло Глазовий лишив по собі.

Кiлькiсть переглядiв: 13

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.