Чорнобиль – немає минулого часу

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек. над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний.

Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель

Відразу ж на АЕС почали прибувати спеціалісти-ядерники та пожежні для ліквідації аварії. Пізніше їх так і назвали – ліквідатори. У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті, хто набрали максимально небезпечну зону радіації, поверталися додому, а на їх місце приїздили інші. Але спочатку так ніхто і не знав, наскільки небезпечне радіаційне зараження. Перш за все потрібно було загасити пожежу, аби вогонь не охопив інші енергоблоки. Бо якщо б це сталося, катастрофа була б усесвітньою.

Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. У нашій школі протягом 20-24 квітня

було проведено ряд заходів: у бібліотеці організовано виставку «Чорнобильська катастрофа – біль України»; класні керівники провели виховні години «Дзвони Чорнобиля»; оформили стенд «Чорнобиль. Трагедія. Пам’ять».

Уже давно віддзвеніли Чорнобильські дзвони, а ми все пам"ятаємо тих, хто пішов у вогонь рятуючи людство від біди. Наша пам’ять і пам"ять наступних поколінь знову і знову буде повертатися до тих трагічних квітневих днів 1986 р. Нехай мирний атом служить на благо людства.

/Files/images/SAM_2897.JPG/Files/images/SAM_3017.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 302