385 років від дня народження казкаря Шарля Перро (1628 - 1703).
Чи міг думати прославлений у свій час поет, академік, що його ім'я обезсмертять не довгі поеми, урочисті оди й учені трактати, а тоненька книжка казок. Усе забудеться, а вона залишиться жити в століттях. Тому що її персонажі стали друзями всіх дітей, - улюблені герої чудових казок Шарля Перро. Казки Шарль Перро, звичайно, вигадував не сам, одні він пам'ятав із дитинства, інші довідався впродовж життя, адже коли він почав писати казки, йому було вже 65 років. Але він не просто записував їх, а й сам був відмінним оповідачем. Казки чарівні й реалістичні одночасно. І герої їх діють, як цілком живі люди. Жодна з них не залишає читача байдужим. У тім, напевно, й полягає секрет дивних казок Перро. Після того як вони з'явилися, стали виходити численні наслідування, їх писали всі, навіть світські дами, але жодна із цих книг не дожила до наших днів. А «Казки матінки Гуски» живуть, вони перекладені всіма мовами світу, відомі в кожному куточку землі. Російською мовою збірка казок Перро вперше вийшла в Москві під назвою «Казки про чарівниць із моралями», причому назви були такі: «Казка про дівчинку із червоненькою шапочкою», «Казка про деяку людину із синьою бородою», «Казка про панотця котика у шпорах і чоботях», «Казка про сплячу в лісі красуню» і так далі. Пізніше з'явилися нові переклади. Незабаром російські діти, так само, як і їхні однолітки в інших країнах, довідалися про пригоди Хлопчика-мізинчика, Попелюшки й Кота в чоботях. І зараз немає в нашій країні людини, котра б не чула про Червону Шапочку або про Сплячу Красуню.