Шановні батьки та колеги!

Запрошуємо вас на сторінку психолога!

Нечипоренко Лілія Андріївна

/Files/images/sotspedagog/IMG_20230505_131057.jpg /Files/images/sotspedagog/IMG_20230505_131129.jpg /Files/images/sotspedagog/IMG_20230505_131215.jpg

Мета роботи психолога в дошкільному відділі - зробити життя дитини в умовах першого дитячого колективу зручною, комфортною, перш за все з точки зору дитячої психіки, загальних і індивідуальних особливостей її розвитку.

Батьки можуть прийти на прийом до психолога, якщо їх цікавить:

- адаптація дитини до дитячого садка

- рівень розвитку психічних процесів

- емоційний стан дитини

- відношення дитини до однолітків

- рівень тривожності та агресії дитини.

Поради психолога

Як батькам допомогти дитині краще адаптуватися до дитячого навчального закладу:

1. Приводьте дитину до дитячого закладу тільки за умов, що вона здорова.

2. Не обговорюйте при дитині проблеми, пов'язані з дитячим закладом.

3. Заздалегідь дізнатися всі нові моменти в режимі дня в дитсадку і ввести їх в режим дня дитини вдома.

4. Загартовуйте дитину.

5. Навчати дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування.

6. Не загрожувати дитині закладом, як покаранням за непослух.

7. Готувати вашу дитину до тимчасвої розлуки з вами і допомогти зрозуміти їй, що вона вже доросла.

8. Не нервувати і не показувати своє хвилювання у період коли дитина йде у дошкільний заклад.

9. Кожен раз говорити дитині, що вона для вас завжди, як і зараз, дорога і любима.

10. Розповідати дитині, що дуже гарно, що вона дорослішає і може відвідувати садочок.

11. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми та дорослими. Гуляйте разом у парках, на дитячих майданчиках, нехай дитина грається в пісочницях, бувайте на днях народження друзів.

Крокуємо з малечею дорогою адаптації

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ЗДО – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ЗДО

1. Вік дитини. Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола. Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя. Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини. Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам. Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи. Перша група - до неї належить більшість дітей. Вони різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ЗДО: голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються,кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей, нікого не чуючи. Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати. Діти цієї групи звикають до ЗДО протягом 20-30 днів. Друга група – кілька дітей, які після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені. У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися. Ці діти ледь стримують плач, сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть. Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці. Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими. Протягом дня розповідають дорослому все, що знають. Із задоволенням демонструють свої вміння: самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні), на більше у дітей не вистачає обсягу інформації. Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, вони впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини. Малюк з великої сім'ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку. Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити; замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка. Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко, швидко. Інший малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці; шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію. Хворобливим, сором'язливим дітям необхідно всередині тижня влаштовувати вихідний. Але слід пам'ятати, що тривалі перерви затримують і ускладнюють період адаптації. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійну обстановку, з розумінням ставитися до безпідставного вередування малюка, більше гуляти з ним, пропонувати зняти емоційне напруження активними рухами, цікавою діяльністю. Слід раніше укладати дітей спати після теплої ванни. У цей період треба менше ходити в гості, рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями. Оберніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

СИМПТОМИ ЕМОЦІЙНО-НЕРВОВОГО НАПРУЖЕННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

1. Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани – плач, капризування, плаксивість, тривала депресія, апатія, байдужість, знижений настрій, немотивовані напади гніву; високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку 9 страх смерті притаманний дитя 6-7 років, але наявний у 2-3 річної дитини); високий рівень загальної ситуативної тривожності; висока конфліктність з оточуючими, зокрема з дітьми.

2. Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

3. Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різни х людей.

4. Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

5. Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

6. Занижена комунікабельність дитини ( їй важко в ступити в контакт із незнайомими людьми).

7. Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

8. Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

9. Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.

10. Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).

11. Зниження або підвищення апетиту.

12. Проблеми зі сном (аж до безсоння).

13. Небажання відвідувати ЗДО.

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНОГО КОМФОРТУ ДИТИНИ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ ЇЇ В ЗДО

1. Бажання йти до дитячого садка

2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

3. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

4. Висока комунікабельність дитини.

5. Висока пізнавальна діяльність та активність.

6. Активна ігрова діяльність.

7. Малюнки у світлих тонах.

8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.

9. Відсутність проблем зі сном, їжею.

ЯК БАТЬКАМ СПІЛКУВАТИСЬ З ДИТИНОЮ В ПЕРІОД ЇЇ АДАПТАЦІЇ ДО ЗДО

1. У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.

2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

4. Не загрожуйте дитині дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

5. Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

6. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

7. Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

8. Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

9. Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

10. Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

11. Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

НА ХІД АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ ДО ЗДО НЕГАТИВНО ВПЛИВАЄ:

- Недотримання в сім'ї режиму дня;

- Застосування невірної методики годування дитини;

- Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади);

- Недостатній рівень психічного розвитку дитини;

- Патологія вагітності і пологів;

- Одноманітнісь життя дитини;

- Постійне перебування дитини під наглядом дорослих (мама, тато, бабуся, дідусь).

ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПІД ЧАС ВІЙНИ

Як батькам поводитися з дітьми під час війни: 5 порад

Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.

У Національній службі здоров'я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни.

Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують:

"Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа".

Спокійні ви – спокійна дитина

Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин.

Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.

Не забувайте про обійми

Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.

Грайте з дитиною

Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами.

Раніше Центр громадського здоров'я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.

Транслюйте дитині відчуття безпеки

Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки. Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.

Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки такожрозповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну. Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов'язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.

Кажіть дитині правду

Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов'язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду. Також в НСЗУ наполегливо радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.

Як допомогти дитині пережитирозлуку з батьком під час війни? wym-1683283772063

Відео-рекомендації "Як говорити з дітьми про війну" wym-1683284047074

/Files/images/sotspedagog/IMG-0eedceb36c43a22cf5ccf24192da17d0-V.jpg

Міністерство освіти і науки України пропонує телефони гарячих ліній для надання першої психологічної допомоги тим, хто її потребує:

1. Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб — 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.

2. Цілодобова безоплатна правова допомога /FreeLegalAid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.

3. Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

4. Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.

5. Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)- 721-04-63 (066)-219-09-73.

6. Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» працює цілодобово, за номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні

Кiлькiсть переглядiв: 81